Апеляційний суд Миколаївської області в постанові по справі підтвердив: майно, набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя не зважаючи на те, що колишній чоловік намагався довести, що квартира придбана за його особисті кошти.
Наша юридична команда успішно захистила інтереси клієнтки у майновому спорі, щодо спільної квартири подружжя, що був розглянутий судами двох інстанцій. Апеляційний суд дійшов принципового висновку: майно, набуте подружжям у період шлюбу, є спільною сумісною власністю, навіть якщо один із подружжя наполягає на тому, що воно було придбане за його особисті кошти. Позивач не довів це твердження належним чином. Окрім того, подаючи позов до суду колишній чоловік “забув” включити до спільного майна автомобіль, якого позбавився безпосередньо під час судового розгляду справи. Довелось нагадати йому про те, що авто також є спільною власністю та стягнути з нього 50% суми реальної, підтвердженої висновком експерту вартості авто. До речі, як це часто буває, в договорі купівлі продажу автомобілю була вказана занижена вартість, але це не допомогло і суд стягнув половину від реальної вартості, підтвердженої висновком єксперту.
Позивач за первісним позовом стверджував, що спірна квартира, придбана під час шлюбу, була оплачена виключно за рахунок коштів від продажу його квартири, набутої ще до укладення шлюбу, а отже має статус особистої приватної власності. Проте суди зазначили, що сам по собі факт продажу дошлюбного майна не є безумовною підставою для визнання нового майна особистим, якщо таке майно набувається у період шлюбу. Більш того, позивач продав двокімнатну квартиру на околицях Миколаїва натомість, начеб то за тіж самі кошти придбав нову трьокімнатну квартиру вже в центрі Миколаєва.
Суд звернув увагу на те, що квартира була придбана під час зареєстрованого шлюбу, за наявності письмової згоди іншого з подружжя, за наявності ріелторського договору в якому була зазначена реальна вартість квартири. Також довелось замовити консультацію експерта, щоб довести, що майже нова, трикімнатна квартира в центрі Миколаєва коштує не 4000 доларів а трохи (в десять разів) більше. Також колишній чоловік не зміг надати належних і допустимих доказів того, що кошти від продажу дошлюбної квартири були чітко відокремлені від спільного сімейного бюджету. За таких обставин презумпція спільної сумісної власності подружжя не була спростована.
Окремо апеляційний суд надав оцінку аргументам сторін щодо відображення спірного майна у деклараціях осіб, які уповноважені на виконання функцій держави. Не зважаючи на те, що колишній чоловік зауважив, що відповідачка ніколи не зазначала у деклараціях, що подавала в НАЗК, спірну квартиру як спільну власність подружжя, суд прийняв доводи про те, що в декларації відображення спільного майна відбувалось у відповідності до запису в державному реєстрі речових прав. Отже, оскільки в реєстрі дуже часто зазначають титульного власника (одного з подружжя), це не спростовує статусу спільного майна подружжя.
Водночас суд прийняв доводи про те, що відображення майна в декларації що подається в НАЗК не змінює його правового режиму, оскільки здійснюється з урахуванням формальної реєстрації права власності.
При цьому суд наголосив, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які зобов’язані подавати декларації відповідно до антикорупційного законодавства, відображають у деклараціях належність майна відповідно до даних Державного реєстру речових прав. Тобто майно, набуте у шлюбі, може бути зазначене як зареєстроване, наприклад, на чоловіка. Однак така форма декларування не спростовує статусу цього майна як спільної сумісної власності подружжя, якщо воно було набуте під час шлюбу.
Таким чином, апеляційний суд підтвердив усталену правову позицію: обов’язок доведення особистого характеру майна покладається на того з подружжя, хто це стверджує, а всі сумніви щодо джерел коштів тлумачаться на користь режиму спільної власності. Це рішення є показовим для практики вирішення спорів про поділ майна подружжя та ще раз підтверджує, що формальні посилання на «особисті кошти» без належної доказової бази не можуть бути підставою для відступу від презумпції спільності.
Якщо ви опинилися у подібній ситуації, звертайтесь! В нас є багатий досвід вирішення подібних спорів.
