Коли під час другої світової війни прем’єр — міністру Великої Британії Вінстону Черчиллю дали на узгодження проект бюджета, він запитав “Чому на культуру закладено так мало? Йому відповіли — тому що йде війна! А за що ми тоді воюємо?” відповів Черчилль. Ймовірно це про те, що потрібно захищати не тільки території.
Кожен з початку нападу рф на Україну поставив себе запитання чому важливо підтримувати та захищати свою державу? І найголовніше чим ми, громадяни України, в недалекому минулому мирні сусіди по нарах з північними сусідами у “совецькій сім’ї народів” відрізняємось від них? Окрім, звичайно, прапору, мови та назв державних установ. Якщо узагальнити то в Україні все ж таки побудована держава для людей і робота держави для громадян контролюється розбудованим громадянським суспільством з незалежними ЗМІ та незалежними судами, натомість в рф безправна людина існує для держави (звідти і так звані “м’ясні штурми” в яких за захоплення колгоспного корівнику російська держава відправляє на той світ десятки своїх військових).
Але чи дотримуються державні установи в своїй діяльності цього найголовнішого принципу — людина понад усе?
Чи все ж таки вже ТЦК понад усе? Чи при явно солдафонській манері мобілізації не втратимо ми найголовніше — права та цінність людини? Чому взагалі ТЦК в Україні стали символом корупційних скандалів, свавілля, та порушень прав людини?
Мене, як адвоката турбує конкретний аспект — перешкоджання здійсненню адвокатської діяльності та перешкоджання громадянам в отриманні професійної правничої допомоги з боку працівників ТЦК. Нагадаю, що право на правничу допомогу гарантується кожному ст. 59 Конституції України, а заборона в перешкоджанні адвокатської діяльності гарантується ст.23 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Правда це лише Конституція та лише закон, а як нас вчить історія, найбільші “права людини” в СРСР гарантувала саме сталінська конституція 1936 року, під час дії якої і були реприсовані та знищені мільйоні громадян СРСР. Як казали в радянські часи “суворість законів компенсується іх невиконанням”.
